Наприкінці дня знайди 2–3 хвилини тиші і згадай один момент, коли ти відчув/відчула себе живим/живою. Що саме там було за потреба, яку вдалося задовольнити — свобода, підтримка, прийняття, дія чи щось інше? Запиши коротку фразу:

«Сьогодні я торкнувся/торкнулася…»

Можливо, це було тепло чашки в руках, сміх з другом чи просто глибокий вдих на вулиці чи  тиша на березі.

Ця маленька крапля вдячності  мов вечірня зоря, що з’являється на тлі повсякденності. 

Твої потреби — це шлях, яким ти рухаєшся крізь життя. Саме вони — як дари моменту — формують твоє цілісне, унікальне «я». Воно не фіксується раз і назавжди, а виростає й розцвітає з кожною краплею усвідомлення.